Технології 11 клас

Вітаємо, одинадцятикласники!

Пропоную Вашій увазі  матеріал для ознайомлення по проєктним роботами «Топіарій» та «Печворк»

Зараз дуже часто на полицях сувенірних крамниць можна зустріти дивовижні декоративні деревця, які мають різний розмір, різну структуру та різні техніки виконання. Називають такі деревця топіаріями. Майстри роблять свої топіарії з кави, з квітів, навіть додають до них грошові купюри, мішечки з копійками, тощо. Кожне деревце по своєму гарне, тому бажаючих придбати таке диво знаходиться дуже багато. Але перш ніж нести щось у дім, слід бути впевненому в тому, що той чи інший предмет повинен у ньому бути. Отож, зараз мова піде про топіарії дерева щастя та їхнє місце у нашому житті.
         У далекій давнині існувало цікаве, незвичне мистецтво фігурна стрижка рослин. Майстри-садівники в садах знатних римських вельмож створювали різноманітні фігури з крон кущів та дерев. Майстри своєї справи вміло вирізали химерні фігури тварин, надавали різні форми, і навіть будували цілі садові лабіринти. Дивовижні сади отримали тоді назву Топіари що означає "topiary" фігурне підрізування, від латинського декоративний садовий пейзаж.
         Популярності топіари зазнали і у Європі. Найбільший пік припав на епоху Ренесансу (XVI- XVIII століття), саме тоді "архітектура рослин" змогла практично витіснити садове квітникарство. А ось до Російської імперії мода на скульптури з зелені прийшла аж на початку XVIII століття. В цей час всі дерева і чагарники перетворюються на дивовижні постаті у формі людей, птахів чи звірів. 

СТВОРЕННЯ ТОПІАРІЯ – ЦЕ ВТІЛЕННЯ ТВОРЧИХ ІДЕЙ

         І сьогодні не зник інтерес до цього дивовижного мистецтва. Слід відзначити, що він навіть зріс, особливо в країнах Європейського континенту. Майстерно підстрижені рослини навіть стають модними, і починають успішно використовуватися у створенні садово-паркових композицій. Такі сади, з акуратно підстриженими рослинами, завжди виглядають доглянутими та елегантними. Крім того, вони стають предметом величезної гордості господарів.
         Зараз дедалі частіше можна почути про декоративний топіарій, але що ж це таке? Топіарій, або як його ще частенько називають "Деревце щастя" чи "Європейське деревце" це декоративне штучне деревце, тобто прикраса будь-якого інтер'єру. Його встановлюють всюди: на полицях поряд з книжками, на підлозі, на кухні, чи то у вітальні залежно від розміру топіарія та дизайну кімнати. Слід зауважити, що хибно вважати топіарії мініатюрною копією якихось конкретних дерев. А головне, вони аж ніяк не претендують на суперництво з живими топіарами. "Деревце щастя" суто декоративна річ, тому лише від креативності майстра залежить, форма крони деревця та матеріали, використані для його виготовлення. 

         Завжди було цікаво, чому декоративні топіарії називають деревцями щастя. І ось виявляється, що думки про те, що такі дерева приносять щастя, прийшли до нас аж із Далекого Сходу. І їх навіть можна цілком обгрунтувати: з давніх часів саме у формі кулі люди уявляли собі згусток енергії. Тому роблячи "Дерево щастя у формі кулі, майстри перетворюють його на своєрідний "контейнер" для позитивної енергії, яка, на їх думку і має принести щастя його володареві. Тому, подарувавши комусь топіарій, Ви можете вважати, що подарували шматочок щастя дорогій Вам людині. А кавовий топіарій ще й принесе у дім неповторний аромат кави, бадьяну та кориці.

Технологія виготовлення виробів в техніці : «Печворк»

  Історія виникнення  та розвитку  технології клаптикового шиття (печворку)

Клаптикове шиття- печворк  (від англ.patchwork, де patch - клаптик,work – робота, праця ) – одна з технік, яка набула популярності в наш час, хоча була відома ще з давніх давен.

 Збирання полотна з клаптиків, аплікація з тканини, вистебані вироби здавна існували незалежно один від одного  у багатьох народів світу. Відомий єгипетський орнамент створено зі шматочків шкір газелей близько 980 р. до н.е, а в одному з музеїв Токіо експонується зшитий приблизно в той же час костюм, прикрашений клаптиками. У 1920 році в Печері тисячі  Будд був знайдений килим, зібраний приблизно в ІХ столітті із  шматочків одягу паломників.

 Шиття з клаптів з’явилось в результаті  дефіциту ситцю, що виник через заборону продажу  в Англії індійських тканин у 1712 році. Таким чином уряд намагався зберегти вітчизняні мануфактури, на яких вироблялись вовняні і шовкові  тканини. Тому ситець потрапляв до Англії  контрабандними шляхами і ціна на нього різко збільшилась. Обрізки, що залишались після крою одягу з ситцю, не викидали, а використовували для створення інших виробів. Великими фрагментами декорували шерстяні або лляні тканини в техніці аплікації. Найдрібніші залишки зшивалися один з одним, утворюючи  загальне полотно.

 Пошиття клаптикових ковдр здавна відоме і на Київській Русі. Для цього дбайливі господині зшивали залишки різнокольорових тканин. З часом ці вироби стали невід’ємним атрибутом  селянського помешкання, вони додавали оселі яскравості, краси та затишку. Немовлятам обов’язково шили з клаптиків ковдри, вони часто були в приданому нареченої.

 Історія зберегла дані, що навіть дружина Олександра Пушкіна-Наталія Гончарова  шила дітям ковдри з різнобарвних клаптиків.

 Нині вироби в техніці печворк перетворились на вид мистецтва і набувають широкої популярності. Колекції художніх виробів із клаптиків експонують у музеях декоративно-вжиткового та народного мистецтв різних країн світу.

 

 Технологія клаптикового шиття (печворку).

Клаптикове шиття-вид рукоділля, у якому за принципом мозаїки, зшивається суцільний виріб з різнокольорових і строкатих шматочків тканини (клаптиків) з певним малюнком. У процесі роботи створюється полотно з новою кольоровою гамою, візерунком, іноді  фактурою.

 Якщо майбутній виріб має утилітарне призначення, то перед розкроюванням необхідно провести декатирування тканини (намочити, випрати без використання миючих засобів), а потім висушити і випрасувати. Якщо ж виріб буде зберігатись в місці, захищеному  від пилу (наприклад, під склом) , декатирування можна не виконувати, зберігаючи таким чином фабричну обробку та первинну яскравість фарб.

 Перед роботою, щоб уникнути зсуву тканин, обрізають всі кромки. Не рекомендується рвати тканину-це призведе до обсипання країв в готовому виробі, оскільки внутрішні шви при клаптиковому шитті не  обметуються.

  Запорукою успіху в збиранні клаптикового полотна є висока точність розкроювання. Для цього використовуються шаблони. Найпростіші – картонні геометричні фігури з поміченими  лініями  обрізування та прострочування швів або з прозорого пластика – вони дозволяють бачити малюнок.

 Найбільш широко в клаптиковому шитті застосовуються бавовняні тканини. Вони дешеві, легкі в розкроюванні, не ковзають під час шиття, тримають закладені вручну складки та є ідеальним матеріалом для початківців. Недоліком у бавовняних тканин є зсідання під час прання та нестійка фарба.

 Льон зручний у шитті, менш зсідається, міцний, тому його часто використовують для підкладок або як тло виробу. Лляні тканини сильно зминаються і важко прасуються.

 Шовк, завдяки своїй делікатній фактурі, природному блиску та яскравості фарб виглядає у виробах дуже ефектно. Однак він  зсідається під час прання та під дією високих температур, складний в розкроюванні та шитті, краї зрізів обсипаються.

Подекуди в клаптиковому полотні  використовується вовна, яка має ряд переваг: вона гігроскопічна, тепла, тому може бути використана для виготовлення ковдр, подушок, одягу. Краї товстих вовняних тканини не обсипаються, вироби з вовни відмінно тримають форму.

Штучні або змішані тканини мають святковий вигляд, не зминаються і відмінно витримують прання, однак, здатні накопичувати вологу.

Віскозні тканини складні в шитті: через рухому структуру полотно ковзає, до того ж сильно зминається та зсідається після прання. Також віскозу обов’язково потрібно крохмалити.

Цікаво виглядають  у виробах тканини (бавовна, шовк, льон), розписані або пофарбовані вручну.

Перевагою клаптикового  шиття є відсутність одноманіття. Хоча при виконанні клаптикової мозаїки використовують набір певних блоків, в різних роботах відображена індивідуальність виконавця.

В наш час  цікавість до цього виду рукоділля відроджується знову. Шматок  клаптикового полотна може стати прикрасою для міської квартири також як і вправно витканий гобелен. А сумка зшита своїми руками із клаптиків може бути предметом заздрості навіть для  найвишуканіших модниць.

Все, що ви хотіли дізнатися про печворку: обрані схеми, шаблони і ефектні викрійки

Крім всього іншого заняття клаптиковою  мозаїкою розвиває художній смак, привчає до охайності, виховує терплячість та наполегливість.