Технології 10 клас

Вітаємо, десятикласники!

Пропоную Вашій увазі  матеріал для ознайомлення по проєктним роботами "КІНУСАЙГА" та "String Art"

Техніка кінусайга – це японське мистецтво створення картини з різнокольорових шматочків тканини без використання голки. Цікаво, що кінусайга виникла зовсім недавно, у 1987 році. Її авторкою є японка Сецу Маено, яка через свій винахід стала відомою мисткинею. Маено переосмислила стару японську традицію надавання тканині «другого життя». Наприклад, національний японський костюм – кімоно, який виготовлявся з натурального шовку, через високу вартість виробу ніколи не викидався. 

Шовк старого кімоно використовували для створення інших, дрібніших речей. Саме за таким принципом створюються і картини кінусайга. Сюжетами для таких робіт стають переважно пейзажі і набагато рідше люди, яких, якщо й зображують, то найчастіше стилізованими.

Японська клаптева техніка

     Підготувати  реферат (повідомлення) про технологію виготовлення виробів в техніці : «Кінусайга» та «String Art» (ізонитка, нитяна графіка)

 Технологія виготовлення виробів в техніці : «String Art» (ізонитка, нитяна графіка)

Ізонитка («String Art») розвиває дрібну моторику, тренує уважність та посидючість, знайомить з основними геометричними поняттями, вчить орієнтуватися на аркуші паперу і тренує розвиток креслярських навичок.

         Ізонитка або нитяна графіка (зображення ниткою, нитковий дизайн) - графічне зображення, особливим чином виконане нитками на картоні або іншій твердій підставі.

         Цю техніку також іноді називають ізографіка або вишивка по картону. В якості підстави ще можна використовувати оксамит (оксамитову папір) або щільний папір. Деякі умільці зараз роблять вишивку на дисках. Нитки можуть бути звичайні швейні, шерстяні, муліне або інші. Також можна використовувати кольорові шовкові нитки.

         Історія техніки ізонитка

Нитяна графіка як вид мистецтва вперше з'явилася в Англії. Англійські ткачі придумали особливий спосіб переплетення ниток. Вони вбивали в дощечки цвяхи і в певній послідовності натягували на них нитки. В результаті виходили ажурні мереживні вироби, які використовувалися для прикраси житла.

Інтерес до нитяної графіки то з'являвся, то зникав. Один із піків популярності був наприкінці ХIХ століття. Видавалися книги по рукоділлю, в яких описувався незвичайний спосіб вишивки на папері, простий і легкий, доступний дітям. Зараз цим мистецтвом займаються в багатьох країнах світу: Англії, США, Данії, Австралії тощо.

         Найчастіше ізониткою називають вишивку на картоні, а нитяною графікою - картини з цвяхів і ниток. Так як ніхто дисертації не написав і чітко закріпити назву ніхто й не намагався, то будь-яка назва призведе до однієї техніки і практично буде означати одне і те ж.

Та ж техніка, але виконана на туго натягнутій тканині, стала називатися «хордовими стібками» - автор запатентувала свою назву і техніку.

         На англомовному «Заході» використовують назву «embroidery on paper» - вишивка на папері.

Іноді зустрічається назва «paper embroidery», рідше «Form-A-Lines» - форми з ліній.

Ще те ж саме, але французькою «broderie sur papier».

Трудове навчання 9 клас

Вітаємо, дев’ятикласники!

Ознайомтесь з навчальним матеріалом за проєктними роботами та виконайте практичне завдання.

ТОП-8 стилів інтер'єру

1.       Скласти презентацію для захисту творчого проєкту :

 «Стилі інтер’єрів»

 В презентації передбачити такі слайди:

1)     Назва проєкту та хто виконав

2)     Обґрунтування вибору стилю інтер’єру

3)     Вимоги до стилю інтер’єру

4)     Банк ідей (різновиди стилів)

5)     Ескіз власного стилю

6)     Матеріали та обладнання необхідні для даного стилю інтер’єру

7)     Висновки

Стилі дизайну інтер’єру

                2.   Підготувати  повідомлення про технологію: «Канзаші» (вироби з стрічок)

З давніх часів вузькі смужки тканини застосовувалися в повсякденному житті і господарській діяльності людей.

Вже в Давній Греції жінки вплітали у волосся смужки тканин, щоб “оживити” свій образ. Пов’язки, прикрашені золотом і коштовними каменями впліталися у волосся в Стародавньому Римі. Крім того, кольоровими стрічками оброблявся одяг, причому кожному соціальному класу відповідав свій колір і матеріал.

В середні віки в Італії стрічками вже декорували спинки стільців і балдахіни, а також підв’язували важкі завіси, якими закривалися вікна для захисту від холоду в зимовий час. Але лише в XIV столітті почало розширюватися побутове вживання шовкових стрічок. Традиції ткацтва в Ліоне і сприятливі кліматичні умови півдня Європи сприяли швидкому розвитку виробництва коштовної шовкової нитки.

Після переїзду папської курії до Авіньону, під опіку французького короля, знатні пани стали красуватися в розкішному одязі, обробленому стрічками із золотою облямівкою або парчовими стрічками, відповідно рангу і походженню того, хто їх носив.У 1446 році король Людовик XI запросив італійських ткачів, щоб вони виучили своєму мистецтву жителів Ліона. З цієї затії нічого не вийшло, але в місто були завезені всілякі верстати як для вироблення шовку, так і для виготовлення шовкових стрічок. Попит на стрічки продовжував зростати, і Ліон поступово перетворювався на крупний текстильний центр: виготовляли різні, у тому числі й дорогі і екстравагантні, шовкові стрічки, а також всіляки тасьми.

До 1660 року в Сент-Етьене і околицях налічувалося вже близько вісімдесяти тисяч ткацьких верстатів для вироблення стрічок і триста сімдесят – для виробництва позументних виробів (позумент, галун, басон). На початку XVIII століття попит на ці товари різко зріс, і почався період бурхливого поширення розкішних і красивих стрічок. Король Франції Людовик  XIV прикрашав  стрічками, коштовними каменями, що унизали, навіть своє взуття і закликав двір одягатися оригінально і з вигадкою.

Настала епоха рококо, і стилем французького двору стала легковажність. Король Людовик XV любив вишивати і часто дарував придворним пані милі дрібнички, виготовлені їм самим. Сукні стали об’ємними і просторими, прикрашені стрічками. До моди увійшли сукні, “що летять”, з незастроченими складками (защипами) на грудях і багаточисельними стрічками.

Саме у ці часи у Франції і з’явилася вишивка шовковими стрічками.

 Спочатку знатні пані стали прикрашати свої сукні, оформляючи корсажі дрібними трояндочками  “а ля рококо”, листям і безліччю розкиданих кольорів з перлинами і кришталиками. Потім настала черга білизни. Воно ставало усе більш розкішним і витонченим. В ательє, що носили високе звання “Постачальники королівського двору” за допомогою простої голки і стрічок створювалися справжні шедеври.

Із Франції цей вигляд вишивки перекочував на острови до Англії. А звідти розійшовся по всіх країнах колишньої Британської імперії. Разом з переселенцями із Старого Світу він попав до Америки, де швидко завоював популярність. Розквіт мистецтва припав на 70-і роки XIX століття. На той час вишивку можна було побачити не лише на сукнях, але і на парасольках, абажурах, стьобаних ковдрах, дрібничках для будинку і капелюхах. 

Атласні стрічки і тасьми міцно увійшли і в наше повсякденне життя. Про них зазвичай згадують перед святами і урочистими подіями, коли виникає необхідність прикрашати.  У Італії галасливі і веселі торжества, що удалися на славу, навіть називаються “Святами з  бантиками”.

Красива стрічка додає добре упакованому дарунку вишуканість, підкреслюючи урочистість моменту. Перев’язаний стрічкою букет виглядає не лише привабливішим, але і багатим.

Стрічки оживляють зачіску, а оброблені ними і тасьмою капелюшка, сумочки і плаття набувають так званої родзинки. Напевно більшість з нас завмирали від захоплення, розглядаючи весільні вбрання наречених, пишні мереживами, стрічками і рюшами!

На Заході прийнято, готуючись до торжеств прикрашати святковий стіл всілякими бантами в тон скатертини. За їх допомогою прагнуть створити в будинку святкову атмосферу. Червоні стрічки і банти стали символом різдвяних свят. Їх прикріплюють до вхідних дверей будинків напередодні Різдва і зустрічі Нового року.

В Україні склався звичай прикрашати автомобілі весільного кортежу стрічками і перев’язувати конверти з стрічки служать для прикрашення інтер'єру новонародженими блакитними або рожевими стрічками.

Історія цієї техніки сходить до давніх англосакських традицій. Для такого виду вишивки береться дуже вузька стрічка, яка личить до будь-яких типів тканин. Вона вільно проходить через найщільніший вуток, не втрачаючи своєї форми.

Особливість цієї техніки вишивки в тому, що вона додає  малюнку об’ємність!

Трудове навчання 7 клас: проєкт "Кулінарія"

Вітаю вас, семикласники!

Оскільки карантин подовжено  і ми з Вами залишаємось вдома, то є нагода навчитись готувати різні блюда. Наші уроки будуть присвячені блюдам з яєць.

Вам необхідно ознайомитись із навчальним матеріалом.

Поїхали!

Технологія приготування страв із яєць

Яйця – страви приготовані самою природою, що володіють ніжним, приємним смаком. У харчуванні сучасної людини вони займають особливе місце.

Яйця і яєчні продукти широко використовуються в кулінарії. У кухні народів світу можна знайти близько трьох тисяч рецептур страв з них: пашот (зварене «в мішечок» – без шкаралупи); моллет (без шкаралупи в желе); фондю (кремоподібна страва); яєчня уевос (готується на коржику); Брюі (яєчна кашка) та ін. За смаковими якостями яйця добре поєднуються з багатьма продуктами – молочними, овочевими, рибними, м’ясними. Тому їх використовують для приготування не тільки самостійних страв, але і холодних закусок, супів, других, солодких страв. Також їх застосовують для приготування приправ, соусів, виробів з тіста і прикраси страв.

Різні властивості яєчного білка використовують як речовину: сполучну (в тісті, запіканці, оладках, фарші); освітляючу (в бульйонах, желе, холодці, зефірі); піноутворюючу (в кремі, тістечок «безе», пастилі). Яєчний жовток застосовують для приготування деяких кондитерських борошняних виробів і дієтичних страв. Він сприяє поліпшенню смаку, збільшення їх поживної цінності і калорійності.

З яєць готують понад 1000 страв. За способом теплової обробки страви з яєць поділяють на варені, смажені і запечені.

Відварені – найпростіші, але вже готові страви з яєць. Яйця варять у шкаралупі, без шкарлупи, на пару, готують яєчну кашку. Увага! При варінні в шкаралупі яйця найкраще опускати в холодну підсолену воду. Відлік часу треба вести з моменту закипання води.

Правила варіння яєць

Для варіння яєць використовують яйцеварки, наплитні казани, каструлі, сотейники, казани із спеціальними сітчастими втулками, за допомогою яких яйця зручно занурювати і виймати з води. Якщо сітчастих втулок немає, застосовують шумівки.

Яйця варять у шкаралупі і без неї. Для варіння у шкаралупі беруть 3 л води і 40-50 г солі на 10 шт. яєць. Сіль додають для того, щоб запобігти витіканню яйця при наявності тріщин на шкаралупі. Підсолену воду доводять до кипіння, а потім занурюють у неї підготовлені яйця. 

Залежно від кулінарного використання і тривалості варіння дістають варені яйця різної консистенції – рідкі, "в мішечок", круті.

 Зварені яйця споліскують холодною водою, щоб їх легше було обчищати.

Яйця рідкі. Підготовлені яйця занурюють у киплячу підсолену воду і варять 2,5-3 хв. з моменту закипання води. Готові яйця виймають шумівкою або разом із сітчастою втулкою і промивають холодною водою. Яйце, зварене рідко, містить напіврідкий білок і рідкий жовток, тому обчистити його неможливо, оскільки воно не зберігає форми.

Подають яйця гарячими на сніданок (1-3 шт. на порцію). Одне яйце кладуть гострим кінцем донизу на спеціальну підставку (пашотницю), яку ставлять на закусочну тарілку, решта – на тарілку. Окремо подають масло і хліб.

 Яйця, зварені "в мішечок". Підготовлені яйця варять так само, як і рідкі, але протягом 4,5-5 хв. потім промивають холодною водою. Подають у шкаралупі або обережно обчищають її, попередньо зануривши яйце у холодну воду. В яйцях, зварених "в мішечок", білок повинен мати консистенцію ніжних драглів і напіврідкий жовток. Обчищене від шкаралупи яйце зберігає форму, але трохи деформується під дією власної ваги. Їх також подають необчищеними у пашотницях. Обчищають яйця для прозорого бульйону, шпинату з яйцем і грінками, яєць на грінках під соусом. Яйця у шкаралупі, зварені рідко і "в мішечок", подають тільки гарячими. 

Яйця, зварені круто. Попередньо підготовлені яйця варять 8-10 хв. у киплячій підсоленій воді. В яйцях, зварених круто, білок і жовток повністю загусають. Не слід довго варити їх (більше 10 хв.), оскільки вони стають твердими і погано засвоюються організмом.

Зварені яйця швидко занурюють у холодну воду, щоб легше було обчищати шкаралупу і перешкодити сполученню сірководню із залізом (щоб жовток не потемнів).

 Яйця, зварені круто, використовують для приготування холодних закусок, соусів, начинок.

Для варіння яєць без шкаралупи у воду додають оцет, сіль (50 г оцту і 10 г солі на 1 л води), доводять до кипіння, розмішують воду, щоб посередині утворилася воронка, в яку випускають яйця без шкаралупи. Варять їх при слабкому кипінні 3-3,5 хв., потім виймають шумівкою і ножем вирівнюють білкові торочки, що розплилися по краях. Відходи при цьому становлять 7 % від маси вареного яйця. Форма яйця, звареного без шкаралупи, приплюснута, білок густий, з нерівною поверхнею, жовток напіврідкий, повинен бути всередині білка.

Яйця, зварені без шкаралупи, використовують холодними і гарячими. Подають на грінках з пшеничного хліба під соусом або з гарячими м'ясними стравами.

 Варене яйце легко відрізнити від сирого: при прокручуванні варене яйце обертається, сире – ні.

Вимоги безпеки перед приготуванням їжі
1.  Надягти спецодяг для приготування їжі, застебнути на всі ґудзики, волосся прибрати.

2.     Звільнити робоче місце від сторонніх предметів.

3.     Перевірити справність електроприладів.

4.     Вимити руки з милом.

5.     Інструменти розташовувати на столі так, щоб запобігти їх падіння.

6.     Не захаращувати проходи між столами сторонніми предметами.

Вимоги безпеки під час приготування їжі
1. При ручній обробці продуктів ножем необхідно застосовувати наступні правила:

• при роботі з ножем тримати ніж лезом від себе;
• при нарізанні пальці тримати на відстані від леза ножа;
• передавати ніж один одному тільки ручкою від себе;
• консервні банки відкривати спеціальним ключем;
• дотримуватися обережності при роботі з ручними тертками;
• нарізку харчових продуктів виконувати на обробній дошці.

Вимоги безпеки при роботі з електроприладами

·        перед включенням електроприладів перевірити справність шнура;

• вмикати та вимикати електроприлади необхідно, тримаючи за вилку сухими руками.

Вимоги безпеки під час роботи з гарячою рідиною та гарячим посудом

• не доливати каструлю рідиною на 4-5 см до верху;
• при закіпанні рідини зменшити вогонь;
• відкривати кришку, піднімаючи від себе;
• засипати продукти в киплячу рідину обережно.
• при смаженні обережно класти продукти на розігрітий жир і стежити, щоб не потрапили краплі води;
• користуватися спеціальними лопатками.
• гарячий посуд брати прихватками.

Вимоги безпеки після закінчення приготування їжі

1.      Вимкнути електроприлади.

2.     Вимити та прибрати робочі інструменти у відведене для них місце.

3.     Привести в порядок робочу поверхню.

Невеличка підказка з результатами варіння яєць можна подивитись на цьому відео:

 Виконувати роботу із дотриманням правил безпечної праці!

Трудове навчання 6 клас: проєкт " Кулінарія"

Шановні шестикласники!

Карантин продовжується, але не зупиняє нашого навчання. Разом із цим це гарна нагода навчитись готувати. І почнемо ми вчитись готувати гарячі напої. Як ви зрозуміли, сьогоднішній урок і буде присвячений гарячим напоям.

Що ж вам слід зробити?

Спочатку ознайомитись з навчальним матеріалом.

Приступаємо!

Технологія приготування гарячих напоїв

З гарячих напоїв найпоширеніші чай, кава, какао, шоколад тощо.

Чай

Популярність чаю полягає в ароматі й смаку, у здатності вгамовувати спрагу й у сприятливому впливі на організм. Є безліч різновидів чаю: чорний, зелений, жовтий, червоний. Одних чорних сортів існує кілька сотень найменувань. Кольори чаю — лише зовнішнє відбиття розходжень у біохімічних процесах обробки чайного листа. За характером механічної обробки листя чаю можуть бути розсипними (байховими), пресованими або ж екстрагованими.

На якість чаю, його аромат, міцність, кольори настою, здатність впливати на організм людини впливають в основному з’єднання, що легко екстрагуються  з сухого чаю, тобто розчиняються в гарячій воді й перехідні в чайний настій. Такими речовинами є танін, кофеїн, ефірні олії й ряд інших.       Чим чай багатший на ці речовини, тим він високоякісніший й дає більш цінний настій. Вирішальний вплив на якість чаю чинить комплекс дубильних речовин — чайний танін (теотанін), що надає настою колір, терпкий в’язкий смак і здійснює фізіологічний вплив на організм людини. У чаї міститься вдвічі більше кофеїну ніж у каві. Але концентрація його в склянці чаю набагато менша, ніж у чашці кави й діє він на серцево-судинну систему м’якше.

Неповторний аромат надають чаю ефірні масла, із смаком троянд, жасмину, конвалії, меду, цитрусів, гіркого мигдалю, кориці.

Чай багатий на вітаміни. У свіжому чайному листі вітаміну С у три-чотири рази більше, ніж у соку лимона або апельсина. Але при фабричній переробці кількість вітаміну С значно знижується. У зеленому чаї, що не піддається ферментації, кількість вітаміну С приблизно в 10 разів більша, ніж у чорному. Без перебільшення можна сказати, що чай — національний напій багатьох народів світу.

«Чай — напій не хмільний, можна його пити й склянку, й другу» — говорить прислів’я. Так, добре організований чайний стіл у сімейному колі або при зустрічі із друзями створює умови для теплого спілкування, гарної бесіди. А тому важливо вміти такий стіл створити, приготувати напій за всіма правилами кулінарного мистецтва й народної мудрості. От кілька практичних рад.

Вода для чаю повинна бути без надлишку мінеральних солей. Тому особливо підійде джерельна, гірська вода. Водопровідну найкраще витримати протягом 8-10 год., щоб вивітрились хлорний і «металевий» запахи. Звичайно, найкращий чай із самовару, а вода для заварювання найкраща в той момент, коли він шумить, тобто тільки закипає. У жодному разі не заварюйте чай водою повторного кип’ятіння.

Перед заваркою порцеляновий чайник варто сполоснути гарячою водою, а потім засипати туди чай з розрахунку одну чайну ложку на дві чашки, залити на дві третини окропом, закрити кришкою й накрити чайник щільною серветкою або рушником, що перешкодить зникненню ароматичних речовин, що містяться в заварці. Через 3—4 хв. чайник треба долити гарячою водою, після чого заварку можна розливати по чашках.

Ще порада трохи відмінна від сталої практики: чайник не слід накривати ляльками-мотрійками або подушками: чай після заварки не повинен зопрівати. І в жодному разі не ставте чайник із завареним чаєм на вогонь: остиглий і знову підігрітий чай майже повністю втрачає свої якості.

До чаю подають: цукор кусковий, мед, варення, цукерки, лимон, ягоди, фрукти, гаряче молоко або вершки, усіляку здобу, випечені кондитерські вироби й солодощі. Щирі цінителі чаю п’ють його без усяких доданків, а якщо й п’ють із цукром, то тільки вприкуску.

І ще порада. Не купуйте чай відразу надовго, тому що через 5-6 місяців зберігання він старіє, убираючи сторонні запахи, втрачає свої якості.

А тепер корисно згадати про традиційне українське чаювання.

Стіл накрийте полотняною кольоровою скатертиною світлого тону. Кожному гостеві поставте десертну тарілку, на яку помістите красиво складену серветку. Поруч — десертний ніж і ложку.

Пиріжкові тарілки й розетки для варення поставте на стіл стопками по 4-6 штук.

Посередині столу можна помістити вазу із фруктами й невисокі, без різкого аромату квіти. На низьких вазах — нарізаний торт, тістечка, випічка, у вазочках на тонких ніжках — варення, мед. Цукор — у цукорниці або скляній вазочці, а цукерки — у розкритій коробці.

Нарізаний кружечками лимон помістіть на спеціальні лоточки.

Не забудьте прилади загального користування: щипці, лопаточки, вилки для лимону, ложки для варення й меду. На чайний стіл ліворуч ставлять самовар на підносі, біля самовара — чайник і чашки, причому чашок повинно бути трохи більше, ніж гостей, тому що не прийнято наливати чай у чашку, якщо в ній залишився лимон.

Виконаєте всі ці умови, і вийде стіл гостинним. Не дарма в народі кажуть: «Умій гостей кликати, умій і пригощати!»

Чай та цукор вам!

Словом «чай» в українській народній кухні називають і ряд інших гарячих напоїв: липовий, малиновий, брусничний і ін. Більшість із них застосовуються як лікувальні засоби від застуди (з липових квітів і сушеної малини), від хвороби нирок (із сухого листя брусниці) і т.д.

Найчастіше в Україні готують наступні види чаю:

Чай з цукром, медом, повидлом, лимоном. Заварюють чай, розливають у склянки, ставлять на блюдце, на яке кладуть чайну ложку. Цукор, варення, мед, лимони подають окремо на розетці.

Кількість продуктів, г: чай — 1, цукор — 15 або варення, мед — 30 або повидло — 40. Вихід: 200/15 або 200/30, або 200/40.

Чай з молоком або вершками. Заварюють і подають чай. Вершки або молоко кип’ячене з пінкою подають окремо гарячим в молочнику.

Кількість продуктів, г: чай — 1 (чай-заварка 50 мл), цу-кор — 15, молоко — 50 або вершки — 25, вода для чаю з молоком — 100, з вершками — 125. Вихід: з молоком 150/50/15; з вершками 175/25/15.

Чай парами чайників. У малому чайнику ємністю 250—350 мл  заварюють чай, в інший, доливний, чайник ємністю 1000—1500 мл — наливають окріп. Окремо подають до чаю цукор, мед, бублики, пиріжки й інші борошняні вироби.

Кількість продуктів, г: чай чорний для заварки — 4, вода — 216; цукор подають на розетці по 15 і 30. Вихід, г — 200.

 Сьогодні став популярним чай з імбиром. Він не тільки тонізує, а й ще має лікувально-профілактичні властивості.

Пропонуємо вам подивитись відео, в якому можна ознайомитись із послідовністю приготування чаю з імбирем.

Практична робота.

Приготування гарячих напоїв

Послідовність виконання роботи:

1.   Вибрати напій для приготування.

2.   Дібрати необхідний посуд для приготування напою.

3.   Дібрати продукти необхідні для приготування напою.

4.   Приготувати напій.

5.   Подати на стіл.

АЛЕ НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО ГОЛОВНЕ - ВСЕ НЕОБХІДНО ВИКОНУВАТИ ОБЕРЕЖНО!

Трудове навчання 6 клас:міні-проєкт «Охайне житло»

Вітаю вас, шестикласники!

Пропоную вам ознайомитись з навчальним матеріалом з розділу «Технологія побутової діяльності» та виконати міні-проект «Охайне житло». Завдання з елементами проектування, пов’язані з життєдіяльністю та самообслуговуванням «Охайне житло».

 Технологія побутової діяльності( дівчатка)

Технологія побутової діяльності(хлопчики) 

Трудове навчання 5 класи: проєкт "Вироби з солоного тіста"

                        Шановні п’ятикласники!

Давайте використаємо час на карантині з користю!

Будемо вчитись працювати з солоним тістом. Це дуже цікаве заняття, яке не потребує великих затрат. А які класні вироби можна виготовити з нього! Давайте знайомитись.

Ліплення - прекрасна можливість самовиразитися або розслабитися для дорослих, а також розвинути дрібну моторику і фантазію. Займатися ліпленням - це весело і цікаво. Велика перевага ліплення з солоного тісто в тому, що воно вам обійдеться набагато дешевше інших матеріалів для дитячої творчості.

Для ліплення можна використовувати і гончарну глину, і пластилін, і звичайне тісто під час спільного приготування печива або пельменів. Солоне тісто використовується виключно для творчості, адже воно неїстівне.

1. Що можна виготовити з солоного тіста

Солоне тісто — це дуже хороший, м’який і податливий матеріал для ліплення.

З давніх-давен з солоного тіста ліпили:

·         обереги;

·         дитячі іграшки.

Зараз цей вид творчості знову стає популярним, з тіста можна виготовляти:

·         Предмети декору;

·         Фігурки, іграшки;

·         Картини;

·         Відбитки ручок або ніжок малюка.

Не секрет, що таким видом ліплення дуже люблять займатися дорослі, віддаючи перевагу солоному тісту замість глини ​​або гіпсу, а виліплені цілі картини прикрашають будинок або даруються в якості презенту.

2. Чому саме солоне тісто

Багатьом дивно чути, що тісто має бути солоним, щоб з нього можна було щось ліпити. Справа в тому, що ліпити то можна з будь-якого тіста, адже воно завжди пластичне, але не з будь-якого тіста можна виготовити вироби, які будуть зберігатися дуже довго, не втрачаючи зовнішнього вигляду.

Секретний матеріал - сіль - цементує тісто, тому вироби тримаються після висихання. Головні інгредієнти такого тіста:

·   борошно;

·   сіль;

·   вода.

Крім цього, можна додавати і інші складові, в залежності від того, що ви хочете отримати. Це може бути клей, масло або фарба, які можна додати в будь-який рецепт. Але головною тут залишається сіль, яка повинна бути дрібного помелу і без домішок (йоду).

Вироби з солоного тіста

3. Рецепти солоного тіста

Рецептів може бути безліч, розглянемо кілька з них. Борошно потрібно вибирати найпростіше, без добавок, а воду дуже холодну.

Солоне тісто звичайне. Склад:

Борошно пшеничне - 1 ст .;
Сіль - 1 ст .;
Вода - 0,5 ст.

Як зробити з цих інгредієнтів матеріал для ліплення?

Потрібно змішати борошно і сіль, потім потроху вливати воду, швидко перемішуючи все руками.

Місити тісто потрібно недовго, якщо воно виходить тугим, додати ще трохи води.

Якщо тісто липке - додати трохи борошна. Тут все залежить від борошна, тому води може знадобитися іноді більше, іноді менше.
А тут можна подивитись як готувати солоне тісто:

Як приготувати солоне тісто

Солоне тісто з житнім борошном. Склад:

Борошно житнє - 1 ст .;
Борошно пшеничне - 1 ст .;
Вода - 0,5 ст .;
Сіль - 1 ст .;
Олія - 1 ст.л.

Житнє борошно додасть виробу м'який коричневий колір, особливо якщо підсушувати його в духовці. Одне лише житнє борошно не використовують, так як тісто вийде дуже тугим і з нього важко щось виліпити. Олія додасть тісту еластичність, воно не буде липнути до рук.

Солоне тісто з клеєм. Склад:

Борошно - 2 ст .;
Сіль - 1 ст .;
Клей для шпалер сухий - 2 ст.л .;
Олія або гліцерин - 4 ст.л .;
Вода - 125 мл.

Спочатку потрібно з'єднати борошно і сіль, потім додати розведений у воді клей. Все перемішати і додавати масло. Якщо суміш липка - додати трохи борошна. Крім шпалерного клею використовують клей ПВА, це робиться для міцності матеріалу.

Як приготувати кольорове тісто?

Щоб підфарбувати тісто, можна додати харчовий барвник або натуральний сік, додаючи по краплі і перемішуючи з готовою масою. Крім цього, можна пофарбувати готову саморобку, після того, як вона висохне, використовуючи художні фарби.

4. Вироби з солоного тіста

Гідність тіста ще і в тому, що їм неможливо отруїтись, а також воно не пахне, як пластилін. Такий натуральний матеріал відмінний засіб для виготовлення виробів. Тісто можна зберігати в пакеті в холодильнику кілька днів.

5. Сушка виробів із солоного тіста

Існують такі види сушіння:

·         на повітрі;

·         в духовці;

·         на батареї;

·         на сонці.

Так чи інакше, вироби потрібно добре просушити. Якщо шар тіста тонкий - часу на це піде менше. Об'ємні картинки з тіста або фігурки потребують довгого просушування.

Найвірніший і простий спосіб - сушити на повітрі, найкраще в теплі, але не під прямими сонячними променями. Для виробу, товщиною до 1 см, знадобиться 4-7 днів. Потім перевірити, постукавши по поверхні пальцем. Якщо звук дзвінкий - виріб висох, якщо глухий - потрібно ще досушити. Але при цьому вироби не тріскаються, не піднімаються, не ламаються.

В духовці. У газовій духовці вкрай складно просушити вироби, не зіпсувавши їх. Найчастіше з’являються тріщини і здуття. З електричною духовкою все трохи простіше. Тепло розподіляється рівномірніше, що і потрібно для солоного тіста. Краще не ставити вироби відразу в розігріту духовку, а нагрівати поступово. Температура не повинна перевищувати 150°. Найкраще перед сушінням в духовці посушити виріб пару днів на відкритому повітрі. Якщо часу мало, то сушіть поетапно: ставте в духовку і виймайте з інтервалами в півгодини. На кожному етапі виріб потрібно перевертати. Остигати вироби повинні теж в духовці.

На батареї. В опалювальний сезон можна поставити вироби на фольгу на батарею. Вироби там просушяться якісніше, ніж в духовці, але повільніше.

Час сушіння дуже залежить від рецепта. При додаванні клею, гліцерину, масел тривалість сушіння збільшується в рази, але і якість виробів від цього поліпшується. Без застосування клею вироби часто тріскаються і ламаються з часом. Не приступайте до подальшої обробки виробів до їх повного висихання

Увага! Сушити виріб з солоного тіста в духовій шафі тільки в присутності та з дозволу дорослих!

Після сушіння виріб можна розфарбувати або покрити лаком, щоб захистити поверхню від пошкодження і ламкості.

Як бачите, все рецепти дуже прості і бюджетні. Не можна сказати напевно, який з них краще. Потрібно пробувати різні варіанти, і тоді ви зможете підібрати свій «ідеальний» рецепт солоного тіста.

Щоб знайти свій рецепт тесту, потрібно знати призначення кожного компонента, що входить до складу солоного тіста.

Про компоненти і властивості солоного тіста

1.     Борошно — основа тесту. Воно може бути будь-якого сорту. Головне, щоб в ньому не було добавок, Можна використовувати звичайне пшеничне борошно, але вироби з житнього борошна будуть міцніше, і прослужать вам довше.

2.     Крохмаль — компонент, який відповідає за еластичність тіста. Для тонких робіт без нього складно обійтися. Крохмаль не дає виробам потріскатися при сушінні.

3.     Клей ПВА (або шпалерний клей) потрібен для міцності виробів. Крім того, клей захищає від роздування при сушінні в духовці.

4.     Сіль краще вибирати дрібну. Її можна змішати з борошном або розчинити у воді заздалегідь. Велику сіль обов’язково потрібно розчиняти перед змішуванням, інакше тісто буде з вкрапленнями.

5.     Вода для приготування солоного тіста повинна бути холодною. З кількістю води потрібно визначитися в процесі змішування. Для різного борошна може знадобитися різна кількість води.

6.     Масло і гліцерин, як і крохмаль потрібні для еластичності тіста.

Після того, як тісто готове можна приступати до виготовлення виробів з нього.

 

Отже, можете  спробувати виліпити яйця довільного розміру, які потім можна буде прикрашати. Окрім яєць можна виліпити також зайців або курчат або будь який інший виріб.